моя мила осінь.
І залишиш по собі лише застиглий слід.
На серці від цього нестерпно млосно,
але ти у мені надовго, а може й назавжди.
Візьми мою руку і побудьмо ще трішки разом,
вдихни у мене свою самовіддану любов.
Її мені надто мало,
але я вчусь берегти й ту, що подарував мені тобою Бог.
Залишся у мені, моя люба,
щоб зігрівати собою моє збідніле серце.
Ти стала мені більш ніж, ти стала мені "над" і "понад".
Щоб я відчула, ти - не згуба,
а та, яка навчила любити і пізнати : що таке любов із перцем?...
Немає коментарів:
Дописати коментар