H E A R T

Що мені іще додати до цієї жмені вічності та суму, 

який простягся шлейфом думки?
Ні, він не сіє на моєму серці сумнів,

не дражнить душу, тільки таємничо манить.

Цей сум із присмаком льодяників та чаю з м'яти...

Я начебто не піддаюся, але мов те мале дитя, -

обожнюю солодке, 

навіть якщо іноді гірчить.

Бо ж для любові 

єдиний спогад чого вартий, навіть якщо у серці затремтить -
він злегка туманить і п'янить...

Знаєш, серед цього шквалу пульсу та емоцій

десь за кулісами ховається життя.

Частіше в помислах звучить трагічна істина, вимальовується муза,

а на вустах - словесний дотик правди і буття. 

.Piece. .Of. .Love.

Це два самотні кораблі,
які то потопають, а то виринають.
Давні рани ще чомусь живі
на серці й на спині.
Вони шукають собі кару.
Жаліються, що така карма :
жити навсібіч душею.

Серце навпіл - як одна дорога.
Немає солі солонішої, ніж море,
що розливається у ріки,
розтікається річками крізь повіки й далі по щоках.
Залишається єдиний шлях, він мовби компас,
мовби звістка із Небес :
іти за серцем.
Іти так, щоб сам Господь збагнув цю філософію любові :
я задля того, щоб уникнути твоєї болі
розітну всю мапу світу,
зроблю м'якшими ті камені граніту, які впинатимуться в тебе.
І все наперекір, і все наперекір...

Зупиниться годинник рівно опІв - ночі.
Мабуть, це кінцева точка :
я утікав і знову повертався;
я падав й вкотре підіймався;
я відрікався від любові
і ще раз у ній переконався.

Пообіцяти собі щастя.

Вимушеність моїх дій вносить власні корективи
і знаєш, це в трильйон раз краще, ніж твої сухі слова.
Цікаво, скільки вистачить ще сили,
щоб ледь не щодня
посилати в космос цілу тонну мрій і стільки ж сподівань?

З часом таки набридає цей вантаж пустих зусиль,
у цьому світі вартісно цінують дії,
а не лиш відносно вигідну взаємодію
паперу, ручки і прожитого моменту,
який, мов втомлений і зношений хамелеон,
відтворює хоча б якісь перипетії для ознак життя.

...Час дає можливість зрозуміти :
те, чим ми хворіємо - не епідемія, не карма,
це не наслідок буття.
Лише людське бажання чимось/кимось жити
так самовіддано, без вороття.