які то потопають, а то виринають.
Давні рани ще чомусь живі
на серці й на спині.
Вони шукають собі кару.
Жаліються, що така карма :
жити навсібіч душею.
Серце навпіл - як одна дорога.
Немає солі солонішої, ніж море,
що розливається у ріки,
розтікається річками крізь повіки й далі по щоках.
Залишається єдиний шлях, він мовби компас,
мовби звістка із Небес :
іти за серцем.
Іти так, щоб сам Господь збагнув цю філософію любові :
я задля того, щоб уникнути твоєї болі
розітну всю мапу світу,
зроблю м'якшими ті камені граніту, які впинатимуться в тебе.
І все наперекір, і все наперекір...
Зупиниться годинник рівно опІв - ночі.
Мабуть, це кінцева точка :
я утікав і знову повертався;
я падав й вкотре підіймався;
я відрікався від любові
і ще раз у ній переконався.
Немає коментарів:
Дописати коментар