| One life for two |

Тримай мене біля свого тендітного серця,
і ніколи не відпускай.
Нехай, у мене синхронно пульсом дихає
твоя крихка душа.
Бачиш, як сіпається між нами тонка межа,
як розривається світ на "до" і "після".
Бо коли ти зі мною - я до нестями щаслива,
а коли тебе нема - починається інше життя,
розділяючи час на два полюси.

Не йди, Хороший, залишись.
І хоча стрілки годинника диктують свої пріоритети, -
можливість у нас одна на мільйон тисячних спроб...
А всередині, мов зникли кудись
вкарбовані сюжети наших з тобою теплих осінніх історій...
Мені тебе тут нестерпно бракує...
Серед цього міста холодних вулиць і затертих пам'яттю колій.
Будь ласка, Хороший,
не залишай мене ніколи.

Stay in Love.

Відчуваєш як б'ється серце
по той бік твого воском застиглого тіла?
Як руйнується світ саме той, який спалахує мріями...
і несподівано гасне.
Відчуваєш як вмить щезає
усе те, до чого роками прагнув?
За що боровся навіть тоді, коли було вже несила.
Можливо ця любов є карколомно невчасною?
І усе це намарно спливає у вирій думок,
які ти щодня у власних кишенях носив...

Життя, мов клубок недоскладаних пазлами рим,
які ти все ще намагаєшся зібрати докупи
в єдиний короткометражний фільм.
І з усіх цих дублів й сценічних картин
найголовніше не втратити тих,
хто займає в них
найголовнішу роль, найважливіший ритм
твого серцебиття -
твого життя.

With Y O U .

...Про що ти ніжно муркочеш у мене за шиєю,
моє тендітне серце?
Наскільки голосно між нами б'ється
цей відносно незламний світ?
Я просто обожнюю те, як ти смієшся,
так, ніби у цей момент виливаєшся наззовні цілісінька ти.

Поглянь, ще кілька хвилин до заходу сонця...
В такі моменти знаю, що з тобою я не один
і моя самота рівноцінна нулю.
Там по небу розлились думки, мов рожево-фіолетовий дим
на блакитному полотні
нашого спільного спокою.

...Відчуваєш, моя рідна, як душа розтягається морем
тими вулицями, якими ми йшли?
Як пахне наша з тобою сьогоднішня вічність?
Я ладен би був загубити стрілки годинника,
аби просто з тобою іти...
Аби просто дивитись тобі
у вічі.

Мені достатньо всього лиш Т Е Б Е.

"Бережи себе, рідний", - кажу тобі поспіхом
і кладу телефонну слухавку.
Нам завжди бракує часу, аби просто побути,
просто подихати спільним повітрям
єдино і в такт.
Знаєш, на наших вустах
завше залишаються ті недосказані слова, нездійснені мрії.
І невиправдані надії
щодо нас самих.
Чомусь ще й досі існує між нами життя на два міста
і єдиний подих на кінчику вій...
Можливо усе це намарно, хороший?
Можливо ми намалювали занадто багато зірок на нашому небі?
Так ніби,
лише руку простягнеш
і вона вже у твоїй руці, сяє...
Ніколи не занепадай духом, не жалій
про те, що робить тебе щасливим.
Якщо по той бік грудей б'ється твоє серце, -
значить ти живий,
а тому М Р І Й.
Обов'язково.
Сьогодні ти ще бачиш свої обдерті коліна,
а завтра здатен злетіти вгору.
Щосили і дужче борись за щастя,
навіть якщо із самим собою,
навіть якщо мовчки, стиснувши волю в кулак.
Рідний мій, бо коли ти зі мною -
я розділяюсь на два :
на ту, що боїться і на ту, що готова
сказати :
"Так.
Нехай я сьогодні буду щаслива,
бо він нарешті поряд".

Мо-Re.

Так до нестями приємно залишати на тобі свій погляд,
а серце вдихати тобі у долоні.
...Слова починати і закінчувати обіймами...
Знаєш, осінь сьогодні холодна,
чекає поки сонце зійде,
обпалить її вуста своїм теплом,
і зникне за горизонтом,
щоб повернутись сюди знов.

З тобою мені не потрібно розмов
і зайвих слів, аби хоч чимось розчинити тишу.
Саме тут, з тобою я інша,
без закляклих на місці акцентованих речень,
самовпевнених поглядів засипаних перцем...
Я з тобою жива серцем -
дихаю, пишу, дивлюсь на небо...

Це саме ті найцінніші моменти,
від кінчиків пальців до дна душі.
Це саме той голос серця,
який пише вечорами вірші,
і промовляє
в тобі.

Ти в мені...

Хто я без тебе, рідний?
Ця осінь тугою обмотана з ніг до голови.
Вечори яскравим полум'ям тліють,
а на душі хтось ніби теплий чай розлив.

Тут така відстань довжиною натягнутої струни
або ж телефонного дроту.
Хочу, щоб ти був поряд.
Тут, біля мене.
Розтинав цей світ на два виміри часу -
там, де ти є
і там, де тебе немає.
Щоб розуміти як сильно може битись серце...

Знаєш, а час все невпинно минає,
ким ми були колись і хто ми сьогодні?
Хто я без тебе, рідний,
якщо на душі розлитий чай охолоне?...