Ця осінь тугою обмотана з ніг до голови.
Вечори яскравим полум'ям тліють,
а на душі хтось ніби теплий чай розлив.
Тут така відстань довжиною натягнутої струни
або ж телефонного дроту.
Хочу, щоб ти був поряд.
Тут, біля мене.
Розтинав цей світ на два виміри часу -
там, де ти є
і там, де тебе немає.
Щоб розуміти як сильно може битись серце...
Знаєш, а час все невпинно минає,
ким ми були колись і хто ми сьогодні?
Хто я без тебе, рідний,
якщо на душі розлитий чай охолоне?...
Немає коментарів:
Дописати коментар