слова застигають і тануть глибоко в безодні.
Акварельні фарби змішані в палітрі,
наше небо розливається в долонях.
Я не боюсь, що залишусь самотня й одна,
неначе далека й незнана планета.
Бо, коли приходить за вікном весна -
поети розчиняються в сонетах.
Я знаю, любов - це не вирок,
не прірва, не хащі.
Це єдиний, надто вартісний квиток,
до пункту призначення "щастя"...
І залишається всього лиш крок.
