Soul.

Завжди чомусь так кортіло сховатись
солодким льодяником у твою кишеньку,
якого ненароком витягнеш, коли на душі буде не зовсім безхмарно,
заплутатись вітром у твоєму волоссі,
а ще неодмінно стати єдиною
до нитки списаною сторінкою в твоєму блокноті.

Знаєш як це складати мелодію з випадкових акордів,
які щоразу дужче всотуються у твоє лляне, зношене серце,
в якому живуть пустельні, самотні,
але такі рідні вулиці
блукати якими щоразу, як вперше.

...Іноді, наше життя носить на собі сотні можливих
знакових версій,
які здатні творити або ж руйнувати внутрішній всесвіт
споріднених душ.
Можливо колись таки, та й розчиняться пилом ці купи питань,
протертих дискусій і невиправданих ілюзій.
Можливо колись таки, та й збудеться усе, що
так несамовито боїться вийти з дна на сушу.

| Dream of flying |

Безкінечно і так самовіддано можна дивитись на три речі:
як палає вогонь, як тече вода і, як іскряться твої очі, до яких в о н а
завжди така тремтлива й боязка.
Мов весна,
розтоплює на серці твому лід,
і коли у ньому затремтить від болю, бодай одна струна,
вона зуміє попри відстань бути тихо поряд і без слів,
нишком зачаївшись в голос твій.

...Ти, головне, завжди мрій, живи і сподівайся,
не бійся відчувати або ж забуватись.
Тоді, щастя не буде емоційним, короткочасним,
воно стане думками, діями і, власне,
способом вижити.
Ти, головне, назавжди залишайся теплим
світлом
серед мерехтливих зірок у її сузір'ї.

.runaway.

Щодня вигадуєш собі по кілька нейтрально пастельних історій,
аби залишатись осторонь, аби не дивитись глибше.
Кажеш, що весна лиш прийде, розвіє цей холод,
розтопить лід,
і ти більш не будеш таким надмірно схвильованим, розхитаним і
розхристаним як раніше.

Немає нікого вірнішого, аніж тиша,
аніж мовчання,
в якому відсутній будь-який щонайменший натяк
на ілюзорний світ, у якому ти досі
самовіддано жив і,
за великим рахунком, вижив
тільки тому, що зміг піти.

Знаєш, іноді варто залишатись залишеним,
зі стиснутим серцем в руках,
із поламаними ребрами від зайвих скрижанілих слів.
Іноді варто здійснювати втечі не лише від себе самого,
від власних думок,
а й від всіх.