Stay.

Моя любов - найголосніший крик у твою тишу,
імпульсом думок торкаюся твого зап'ястя.
Хай цей мовчазний дотик скаже більше
того, що буде розголошене вустами.

Всередині дає про себе знати травма,
залита ромашковим чаєм і м'ятою, щоб заспокоїти.
Мій сум за тобою невиліковний,
але тобі як і раніше вдається його,
наче спрагу, втамовувати.

Здається, я готова чекати одного лише моменту цілу вічність,
аби знову триматись твоєї руки,
аби знову моє серце вистрибувало з грудей.
Господи, мені б лише знати, що ти прийдеш,
мені б лише знати, що залишишся назавжди.

Grey.

Можливо, слова тут справді просто недоречні -
серце битиметься гучно, мов церковні дзвони.
Кожен нестиме в очах свою правду,
і в мовчанні ми просто не будемо готові
бодай щось сказати, бодай якось перервати погляд.

Тепер, коли ти заплющиш очі,
думки вриватимуться на поріг твого дому,
руйнуватимуть спокій,
ніч торкнеться обличчя крижаним холодом
і її тепло на твоїй душі залишиться лише ламким спогадом.

Вогні вечірнього міста
більше не промовлятимуть тишею або ж голосом.
Очікування любові, - ось що зараз пробиватиметься наззовні
твоєї самоти.
Осінь змінює свій гарячий колір на попелястий, сухий.
Зараз мені, мабуть, найголовніше не залишитись зношеним і пустим.

Sacramentum

Не прагну більше складати сум у кишені осіннього холоду,

в тому не має правди - лиш гірчить полином думка,

яка міряє відстань від тебе до мене.

Зачиняй усі двері, кватирки, щоб серце не дихало так обважніло,

щоб не запиналось, не втрачало найважливіше у світі вміння -

любити.

Знаєш, частіше я просто мовчки готова 

заради твого серця на найбільший подвиг, 

і байдуже яким буде наступний крок : падіння 

чи злету.

Головне, щоб з нами Господь,

головне, щоб ти зі мною.

...Я стану вітром, я стану повітрям, щоб нишком забитись

в куточку твого світу.

І коли ти мовчатимеш, а всередині голоситиме тривога -

я проситиму в Бога

загасити пожежу,
уникнути затоплення.

Touch.

В моєму серці вже не має вітру,
я відчуваю осінь. Я відчуваю тебе.
Щоправда, трапляється сум і теплі зливи,
які стирають всередині щем.

У самісіньку душу проникає медовим променем
твій невеличкий жест,
ти тільки торкнись моїх думок та ідей,
і я знову стану світлішою, яснішою,
серед моїх планів більше не матимуть місця зайві слова
та вимушеність виконання чужих ролей.

Я вмію у тиші, я вмію мовчки
говорити про те, що б'ється почуттям у грудях.
Лиш би ти слухав, лиш би ти чув.
І коли знову з'явиться обважнілий сум, - я згадаю тебе.
Бо ти - мій найважливіший привід посміхнутися.