Життя і його початок шириною в крок.

Коли починаєш з найменшого - досягаєш більшого.

І я теж з цього починала.. .З найменших штрихів, які перетворили моє незвичайне хоббі - в моє життя.. Як би дивно це не звучало, цим, справді, можна жити, дихати, можна до божевілля це любити.
Приємно відчувати любов і тепло того, хто вчить тебе чогось змалечку ; хто передає тобі все найцінніше, що у нього є. Бо, талант - це дуже цінно, це дар Божий. Коли ти разом з наставником, з мізерних кроків ідеш пліч-о-пліч, то, здається, що народжуєшся знову і вчишся літати.

Писанкарство - те, з чого почалась вся моя творчість, все моє натхненне життя, всі захоплення, всі злети і падіння. Те, з чого почалось буквально все.
Коли прийшовши на студію писанкарства ім. Тараса Городецького, тут у рідному Червонограді, зовсім ще малою, не розуміючи цього величезного писанкарського "всесвіту", не можна було й навіть уявити, що саме тут дізнаюсь : хто я насправді і з чого я створюватиму свій світ.
Взявши вперше писачок у руки, з`єднавши себе з цим мистецтвом, я лише тепер розумію, що не помилилась, обравши цей творчий шлях. І починаючи з цього, здавалося б, звичайного писачка, я пройшла своєрідну посвяту у писанкарське мистецтво. Я навчилась писати писанки і відчувати це життя, яке зароджувалось з кожною деталею написання писанки. І ці символічні слова Т.Шевченка :" Село на нашій Україні - неначе писанка село..." вкорінились у моєму серці з початків. Бо так є й насправді.
Ось тоді, десь через рік часу, я була одна з юних писанкарів у конкурсі "Таланти твої, Україно" . Спершу на міському етапі конкурсу, а отримавши несподівану нагороду першого місця, була й у Львові на обласному етапі, де теж отримала перше призове місце... . І тут, розумієш, що всі старання і прагнення більшого не марні, а особливо розумієш те, що ти у надійних і люблячих руках. А у них, ніщо не страшне.
Працюючи далі над собою, над вмінням володіти писанкарською справою, проходить ще час, протягом якого відбувається багато виставок, фестивалів і цікавих знайомств... і я знову у числі писанкарів-конкурсантів. Щераз прожити ці моменти - це дуже приємно. А коли й надалі досягаєш успіху, то вже знаєш, що в тобі є зародок цього розуміння прекрасного... .
На цей час, коли писанкарство процвітає, коли за підтримки багатьох людей, товариства "Прозерок", ініціатора і засновника Ю.М. Бурко(того самого наставника і учителя), створена світлиця ім. Тараса Городецького.
Плідно працюючи у студії, Юлія Миколаївна виховує дітей, не лише навчаючи писанкарства, а й даруючи любов і бачення краси у простому.. . А це зараз, дуже вартісно.

Твоє. Для тебе.

Відчуваєш, як повітря залягає у твої легені.. . Як шкіра вкривається мурашками. Ти відчуваєш.. .
А це значно більше, ніж марнослів*я.

Не лякайся.

Зізнайся собі, що бувають такі карколомні моменти, коли відчуваєш прірву. І незалежно від твого місцезнаходження.. . Ти просто її відчуваєш, і цього достатньо.
Прірва.. .Таке глибоке, безоднє слово. Так, справді, воно відлякує, змушує подумати про щось страшне і надзвичайно моторошне.. . Розтлумачувати це слово , гадаю, недоречно... .Адже, кожен відчуває його по-своєму. Хтось боїться там втонути, хтось біжить насліпо туди, а хтось стоїть на краю і дивиться їй у вічі. У її глибокі вічі... . Які приваблюють своєю незбагненністю. А ти кажеш собі : "Лишень не загубитись, лишень не втонути". І, коли тобі здається, що твоя самовпевненість перемагає.. Ти обертаєшся до тієї прірви спиною, і йдеш кудись найдалі... .Але відчуваєш, як хтось ніжно й загадково торкається твого плеча, і ти втрачаєшся. І вся твоя впевненість кудись зникає.. . Вона охоплює, заволодіває тобою. І, будучи в ній.. .Ти певною мірою розумієш, що це не так вже й страшно, що на дні тієї безкінечності заховані коштовності, які не кожному дано відшукати. Що ззовні, прірва- це велика, глибока чорна діра, від якої лише мурашки по шкірі, що там вже говорити про відчуття?.. . Але йдучи на самісіньке її дно, відкриваючи те дно глибше і глибше, розумієш, що це якийсь інший світ.. .І знаєш, він, немов, калейдоскоп виблискує різними кольорами, які так і манять пізнавати ту глибину прірви, більше і більше... .
Прірва.. .Це своєрідна тиша, спокій, в якому ти знаходиш відповіді на питання. Це місце, де можна побути сам на сам, і пізнати себе глибше... Навіть, можна пізнати колір своїх думок.
І ось тепер, ти робиш висновок, що не все є страшним, що ззовні лякає. Не бійся.. .Йди на цю глибину прірви. І ти зрозумієш значно більше, ніж тут описано.
Приємної і продуктивної тобі подорожі... . ;)

Щось зі себе.. .

Іноді,такими сонними ранками не хочеться зовсім прокидатись.. Хочеться ось так міцно-міцно загорнутись у ковдру і заховатись від усього... . Ця осінь є ,справді, особливою. Вона стільки принесла зі собою думок, роздумів, ідей, прагнень, любові, тепла, суму, застуд і захворілих людських сердець, які шукають ліки вже не перші осінні місяці. Ще можна поспостерігати, як сонце вечорами вкладається спати, як бігають діти під опадаючим жовтим листям, як у них блищать очі і які неймовірно красиві ці могутні крони дерев.. .І навіть, ці меланхолійні недосипання є зовсім не марними. Часом, вечорами можна зробити більше, ніж за цілий день. Наприклад, :
* молитва... те, що завжди допоможе розпізнати і розібрати свої відчуття по кісточках.. .те, що ніколи Бог не залишить без Своєї уваги. Він відчуває тебе, головне, молись щиро.
* прогулянка вечірнім містом.. .коли ти вдихаєш це повітря у самісінькі легені, то здається, що там проростає паростком щось незбагненне і глибоке.. .відчуваєш цілковитий спокій і можливість побути з вечором на самоті... збагнути його повністю.
* книга.. .почати(закінчити, продовжити) читати якусь затишну книгу, яка вже давненько стоїть у тебе на полиці, і чекає коли ти візьмеш її у свої руки, і прочитаєш її до самих ниток.
* гарячий чай і кава.. .тут можна багатецько експерементувати з цими теплими напоями, які зігріють тебе, даючи тобі приємні спогади, приголомшливі нові ідеї і чудовий запах.
* записи... .щодня ти можеш записувати свої думки, з любов*ю дарувати їх людям, намагаючись почути своє серце, яке тобі говорить про щось таємниче і загадкове.
* музика.. ..тут можна писати багато.. .але найголовніше,- ми завжди відчуваємо щось таке незвичне, коли слухаємо музику.. .мабуть, ми віднаходимо себе у рядках, у терціях, у звуку неї. А це говорить набагато більше, ніж про те, яка вона. Кожен відчуває і проживає її по-своєму. І відчуття ті в кожного індивідуальні.. .Особливі.
* слухати тишу.. .її можна слухати завжди, коли так хочеться почути відповіді на свої ненаситні мільярди питань.. .

Повір, милий мій друже, це всього лише 7 крихітних прикладів чим можна себе розрадити і зайняти вечорами. А скільки ще невідомі і приховані...? Отож, крокуй до цього впевнено. Шукай їх, віднаходь і здійснюй.. . Втілюй їх у реальність.. .Твоя осінь у твоїх руках, на твоїх губах, у твоєму серці.

Вслухайся у тишу.

Слова це не те, за чим ми б могли бігти... .Вони можуть вбити, можуть розрадити, а іноді, взагалі- люди розкидають їх на вітер. Що означає- вони не мають жодної вартісності.. .
Відчуття не завжди вимірюються в словах і кинутих услід репліках... Адже, навіть Господь промовляє до тебе у тиші. З цілковитим спокоєм Він дотикається до тебе, до твоєї душі. Він огортає тебе Своїм теплом.. .Саме так людина пізнає, що слова- це пусте. Важливо те, що відчуваєш ти всередині і без слів... .
Збагни це!.. Бо, часом, ми задумуємось над тим, як правильно сказати.. Але не звертаємо навіть увагу на те.. .що ми відчуваємо серцем .

Відчувай. Живи. Мрій. І, обов*язково- люби.

Життя і серце з пульсом в терцію.

Не залишай по собі пензлик з аквареллю,
якщо намалював вже те, що ти хотів.
Інколи, так люди бруднять білу стелю,
сумішшю думок і слів.

Згадай, як птахом ти летів,
навіть, якщо тобі ламали крила.
І з-поміж безлічі світів,
вони ж не створені із бруду й пилу.

Не залишай по собі чай розлитий,
ці плями осідають всередині серця.
Ти ж бо знаєш, як це бути вбитим,
неначе, зараз щось в тобі вірветься.
©

Який присмак у любові?... .♥

І в один момент розумієш, що світ руйнують слова. Що, можливо, сказане було не тим, що ти хотів донести; що ти просто не міг пояснити свої відчуття, бо таких слів ще не вигадали.. .
Задумуєшся над тим, що не все в цьому житті будується так, як цього ти б бажав. Але завжди є можливість і шанс все змінити на краще- лишень би цього захотіти. І ці безглуздо сказані слова, можна виправдати поглядом, усмішкою, теплим повідомленням, довгоочікуваною зустріччю.. .
Хтось каже, що цей світ врятує краса.. .Не заперечую. Але скажу, що цей світ врятує любов. Бо без неї, та краса нам буде ні до чого. Ми не зможемо полюбити і збагнути її наповну, всім серцем. Ми не зможемо взагалі любити... .
І ці думки приводять до висновку, що потрібно поспішати любити. Бо в цьому житті ми надто кволі, щоб витримати без любові все те, що нас руйнує. Ми надто безсилі перед любов*ю, щоб нехтувати нею... .


"Твоя любов солодша цукру,
без неї світ піде до дна.
Для неї життям ти ризикуєш,
бо ж всіх врятує лиш вона одна." © Політ без крил

Пункт призначення спокою серця.

Посміхаєшся від тих неймовірних спогадів, і знову, бажаєш повернутись до того місця, де вони починались.. .
Львів... Місто подій, місто життя, місто до божевілля прекрасної осені, місто, де здійснюються мрії і місто, в якому народжується щось незабутнє.
В такі моменти, починаєш цінувати те чудове, що ти переживаєш у цьому місті(-ці). І відчуваєш, як хворієш ним вже не рік, і навіть не два. Щоразу чекаєш часу, коли знову ходитимеш там, по матово-блискучій бруківці, по затишних вуличках.. .Знову будеш це все розглядати, неначе вперше, і вкотре закохуватись у кожен куточок.
З одного боку там чути шоколадом, з другого- запашною, щойно завареною кавою.. . А десь далі книгарня, в якій можна засісти не на одну годину.
І коли вже відчуваєш, що зовсім близько є той час, коли ти знову приїдеш сюди, знову проживеш цю мить, коли твоє серце битиметься в пришвидшеному темпі від любові до цього міста.. .І просто буде битись :
                                                            Від любові♥

Малюй і розмальовуй :)

І навіть, якщо світ втрачає свої барви,- ти можеш взяти фарбу, і додати їх ;)
Згадай про свої давненько закинуті акварельки, білий папір і пензлики.. .Вмістися собі там, де зручно і твори. Адже, в твоїх руках твоє життя, яке бажає бути яскравим, не дивлячись на прогноз погоди.. .
Малюй собі те,  що за вікном; те, як лежить твій кіт, квіти у вазі, сонце, яке дарує тепло, малюй людей і їхні серця.. .А ще, обов*язково посміхнись, і  тоді, все неодмінно вдасться ;)

Отож, твори і витворяй, бо від твоїх дій залежить твій малюнок ;)