Girl Paradise.

Одного разу вона проникне у твою голову
і не даватиме звичайного, людського спокою.
Ти вдаватимешся до ментальностей, втрачатимеш мову,
і все навколо ставатиме загадковими знаками, думки - зайвими,
а вцілому - літатимеш, не будеш боятися болю.

Вона впинатиметься тобі прямісінько в шию,
дихатиме так легко, ніби пір'їнка.
А згодом впаде тремтливим дотиком на вуста.
Здається, вона тебе до себе міцно пришила.
Її правда щира й оголена,
така ж як і твоя душа.

Тому, тут нІчого сахАтись,
хіба лишень її погляду :
воно проростає корінням
в самісіньке дно твого серця.
Бачиш, як ти вже відчинив хвіртку, а вона зайшла?
- Читає викарбуване на її тілі твоє ім'я і чомусь таємничо сміється.

Любов - ось вона, така складна і проста.
Ти усе життя писатимеш з неї формули, стверджуватимеш її єство.
Але ж ніхто не сказав, що за це тобі дадуть нагороду,
якщо звісно, станеш з нею на ваш спільний горизонт.

A small step

Огортаєш серце подихом вітру,
проникаєш у спогад і линуть дощі.
Холодні дощі після снігу.
Так пахне земля, що спустошує душу
і від голосу твого залишається відгомін :
"прости, що мовчу, але змушений".

Торкаюсь руки, наче воском покритої,
хай тепло це залишиться слідом.
Знаю, знаю, мій найрідніший,
що я - маленький відбиток
на серці твоєму, який виливається світлом.

І навіть, якщо моє слово не вартує жодного цента,
у цьому мовчанні я буду тишею.
Я буду мовчати, пам'ятати як дихаєш,
руйнуватиму кожен кордон забутого часом.

Так зветься моя любов до тебе,
і не має за неї святіше.
Так чутно як б'ється, все сильніше й сильніше,
і не існує для неї нездоланих кілометрів.
Лиш кілька кроків - від землі до просторого неба.

Fire in you.

Запалюй всередині тисячі вогнів,
вони не згаснуть, знай, лиш завдяки тобі.
Малюй на очах свої горизонти,
не втрачай моменту, дій!
Коли хтось пручається власній долі - йому чомусь більше щастить,
хоча каміння у спину
все ж летить.

Тисни на клавіші власних судин,
заграй мелодію серця.
Бийся, бийся, бо ж там - цілий світ,
він проникає у душу,
хоча більше мовчить і мало за ким женеться.

Не шукай монет, купюр, щоб заплатити за любов.
Цю квітку в серці носить тільки той, хто не боїться терня.
І все ж так, іноді, замало молитов,
аби залікувати рани, які болять так нестерпно.

Light

Торкаєшся моєї душі, мов істинний скульптор,
зводиш паралелі окреслених меж нанівець.
Так, ніби вона - многогранна фігура,
і кожен штрих - твій довершений світу протест.

Крізь пальці проходять нитки струму,
ось бачиш,
десь таки сіпнеться погляд і болить.
Прискіпливо зіниці розширюють зум,
щосили, щосерця, зникаючи вмить.

І ти, ніби впалюєш в серце енергію,
пишеш графітом на моєму лиці.
Усередині мовби палають яскраві портрети,
а ти собі мовчки гориш серед них.