зводиш паралелі окреслених меж нанівець.
Так, ніби вона - многогранна фігура,
і кожен штрих - твій довершений світу протест.
Крізь пальці проходять нитки струму,
ось бачиш,
десь таки сіпнеться погляд і болить.
Прискіпливо зіниці розширюють зум,
щосили, щосерця, зникаючи вмить.
І ти, ніби впалюєш в серце енергію,
пишеш графітом на моєму лиці.
Усередині мовби палають яскраві портрети,
а ти собі мовчки гориш серед них.
Немає коментарів:
Дописати коментар