Коротко.

Слова мої - гріховні і пусті.

Думки - безмежні й цілковито марні.

Якщо я не почута тобою, то не почута ніким,

і небо мовчить, і сіються хмари.

Усе марно. Усе марно.

Pulse.

Мовчу не тому, що не маю чого сказати,
слова ж бо набули іншого сенсу.
Я завжди готовий тобі віддати
значно більше, аніж просиш,
значно більше, аніж маю,
навіть, якщо залишусь голодним і босим.

Щоранку прокидатись із чистим аркушем і пером у руках,
чекати вечора, та ще більше ночі.
Ось так від старту до фінішу,
ось так щодня
я заплющую очі, щоби чути серцем.

Прагну чути як б'ється у грудях твоїх пульсуючим болем
ця думка, така з першого погляду, легка і натхненна.
Та з часом все більш розсипаюсь у тобі спогадом :
недосказанним і смиренним.

Я хотів би, щоб моє мовчання промовляло,
щоби ти відчувала як тремтить моя душа.
У любові просто слухати - надто мало,
любов повинна бути почутою обома.