Світи.

Біжить медовим сяйвом по твоєму тілу промінь,

кладе на плечі тіні і мовчить.

Не смію вже підносити долоні, 

не смію навіть пошепки,
не те, щоб вголос, порушити цю мить.

Здається, так було завжди ;
ця вірність сонця і людини.
Шляхом прокладені сліди туди,
де світові не видно;
туди, де мимовільно не дійти.

Із мого серця гіллям руки проросли,
малюють на папері вільні рухи.
А я встигаю лиш їх словом відтворити і молити,
щоб вони були
і щоб було їх чути.

Бог, про Бога і до Бога

Він не лютував, не сердився, не злився,

ховав від люду біль і так вмів посміхнутись, 

що сонце прокидалося щасливим 

з голови до п'ят,

а ми до нього намагались дотягнутись.

У Нього в грудях більш, ніж всесвіт,

більш, ніж світ і все разом узяте.

Він не дивиться за часом, не рахує дати.

Цілує так, що світло проникає наскрізь

і нічого боятись. 

Бо де б я не була і що не було би зі мною, -
усе в Його руках.
Там серце зацвіте весною
і на півслові стану мовчазною.

Тіні

Руками до сонця, до неба, до хмар.
Маленькими кроками вище і вище.
Ось знов загорівся ліхтар,
тепер їх вже значно більше.

Кожного дня щось інше,
кожного дня все більше і більше.
Здається, що життя - такий собі раунд,
де переможе сильніший,
хоч на серці його біль - велика ніша.

Вже давно не віриш казкам, словам і рабам,
що шукають багатших і більших можливостей
стати кимось іншим.
І тільки у тиші,
тільки сам на сам, погляд вгору,
а поміж пальцями вітер свище.
Хто знав, що шлях до серця не так близько,
хто знав, що воно не під ребрами,
а значно глибше.

Хтось.

Хто ти, таємничий незнайомцю?
Проникаєш у тенета чистих відчуттів,
залишаєш післясмак чогось нового.
Я не знаю чи довіритись, чи ні, -
у висновку потону
серед ночі і серед снігів.

Хто ти, друже вірної самотності?
Однак, не в самоті знаходишся, -
серед думок й мінливих снів.
Хтозна що тобі сниться, хтозна чи взагалі ти спиш,
чомусь із пам'яті щось завжди вирвеш
таке, що гоїлось століття і віки.

Хто ти, людина чи істота?
Чи може птах, чи вітер, чи солоний пил?
Чому приходиш у найзорянішу мить,
коли навколо світ вже спить?
Пером по серцю кольором чорнил.

До Неба.

Знаєш, який би вирок не прозвучав, -
надія завжди присутня.
Хоча б тому що (піднеси погляд вгору),
Там тебе завжди чують.
Повір, завжди чують.
Бачать злети й падіння,
відчувають на власному тілі
силу емоцій і болю,
а на кінчиках пальців - крижаний холод.

Не заплющуй повіки, не кресли на стелі гранітним,
вдихай якнайбільше повітря, -
ж и в и.
Роса на твоїх віях розтане, як тільки сонце засвітить,
а далі...
далі розійдуться хмари, Господь поцілує всі рани
й загояться. Всі вони неодмінно загояться.

Серце встелиться квітами, травами.
Небо вдихатиме спокій,
мов після повені.
Моя рідна, це наймудріша можливість від Бога -
з любов'ю дивитись на тебе і чекати знову й знову.

Звуки темряви.

Бачиш, на долонях розтинаються меридіани,
лишень би уникнути болючого вістря і марнослівних оман.
Твоє серце - то дім, де я повертаючись, бачу світло у вікнах,
а з порогу пахне свіжозаварений чай.
Хто заборонив тобі мріяти, хто сказав,
що крила призначені тільки птахам?

Бо кожен акорд твій, маестро, - тендітний дотик на моїх плечах.
Суворий погляд, лаконічність слів,
марно тут найменший звук не пролунає,
хоч всередині той самісінький мотив.
Не знаю що стоїть за ним і що його на фініші чекає.

Торкайся мого серця, торкайся зболеної тиші,
бо тільки так народжується слово.
Чорнильне слово на папері й більш нічого, чуєш?
Більш нічого.
Воно на нім не випадково.

silently.

Часом можна і без слів, без зайвих фраз,
мов претендентів на твоє серце.
Як тільки світло погасне - вони щезнуть.
Ймовірно, все це вигадки, такі собі історії для когось,
лише, щоб тебе чули, лише, щоб слухали,
відчували твій простір.

А в тім, усіх ран не залікуєш,
це річ суб'єктивна і суперечна.
Можна мовчати, мовчати доречно :
без "ком", "апострофів", "крапок", окличних речень.
Без вибухів, внутрішньосвітніх катастроф і зречень.

"Без слів" - це завжди смачно,
ніхто не приречений
бути раптово залишеним чи може й зовсім не почутим.
Той, хто слухає мовчки - живе серцем,
а мовчки дістатися суті завжди якось легше.