мов претендентів на твоє серце.
Як тільки світло погасне - вони щезнуть.
Ймовірно, все це вигадки, такі собі історії для когось,
лише, щоб тебе чули, лише, щоб слухали,
відчували твій простір.
А в тім, усіх ран не залікуєш,
це річ суб'єктивна і суперечна.
Можна мовчати, мовчати доречно :
без "ком", "апострофів", "крапок", окличних речень.
Без вибухів, внутрішньосвітніх катастроф і зречень.
"Без слів" - це завжди смачно,
ніхто не приречений
бути раптово залишеним чи може й зовсім не почутим.
Той, хто слухає мовчки - живе серцем,
а мовчки дістатися суті завжди якось легше.
Немає коментарів:
Дописати коментар