Проникаєш у тенета чистих відчуттів,
залишаєш післясмак чогось нового.
Я не знаю чи довіритись, чи ні, -
у висновку потону
серед ночі і серед снігів.
Хто ти, друже вірної самотності?
Однак, не в самоті знаходишся, -
серед думок й мінливих снів.
Хтозна що тобі сниться, хтозна чи взагалі ти спиш,
чомусь із пам'яті щось завжди вирвеш
таке, що гоїлось століття і віки.
Хто ти, людина чи істота?
Чи може птах, чи вітер, чи солоний пил?
Чому приходиш у найзорянішу мить,
коли навколо світ вже спить?
Пером по серцю кольором чорнил.
Немає коментарів:
Дописати коментар