Життя і його початок шириною в крок.

Коли починаєш з найменшого - досягаєш більшого.

І я теж з цього починала.. .З найменших штрихів, які перетворили моє незвичайне хоббі - в моє життя.. Як би дивно це не звучало, цим, справді, можна жити, дихати, можна до божевілля це любити.
Приємно відчувати любов і тепло того, хто вчить тебе чогось змалечку ; хто передає тобі все найцінніше, що у нього є. Бо, талант - це дуже цінно, це дар Божий. Коли ти разом з наставником, з мізерних кроків ідеш пліч-о-пліч, то, здається, що народжуєшся знову і вчишся літати.

Писанкарство - те, з чого почалась вся моя творчість, все моє натхненне життя, всі захоплення, всі злети і падіння. Те, з чого почалось буквально все.
Коли прийшовши на студію писанкарства ім. Тараса Городецького, тут у рідному Червонограді, зовсім ще малою, не розуміючи цього величезного писанкарського "всесвіту", не можна було й навіть уявити, що саме тут дізнаюсь : хто я насправді і з чого я створюватиму свій світ.
Взявши вперше писачок у руки, з`єднавши себе з цим мистецтвом, я лише тепер розумію, що не помилилась, обравши цей творчий шлях. І починаючи з цього, здавалося б, звичайного писачка, я пройшла своєрідну посвяту у писанкарське мистецтво. Я навчилась писати писанки і відчувати це життя, яке зароджувалось з кожною деталею написання писанки. І ці символічні слова Т.Шевченка :" Село на нашій Україні - неначе писанка село..." вкорінились у моєму серці з початків. Бо так є й насправді.
Ось тоді, десь через рік часу, я була одна з юних писанкарів у конкурсі "Таланти твої, Україно" . Спершу на міському етапі конкурсу, а отримавши несподівану нагороду першого місця, була й у Львові на обласному етапі, де теж отримала перше призове місце... . І тут, розумієш, що всі старання і прагнення більшого не марні, а особливо розумієш те, що ти у надійних і люблячих руках. А у них, ніщо не страшне.
Працюючи далі над собою, над вмінням володіти писанкарською справою, проходить ще час, протягом якого відбувається багато виставок, фестивалів і цікавих знайомств... і я знову у числі писанкарів-конкурсантів. Щераз прожити ці моменти - це дуже приємно. А коли й надалі досягаєш успіху, то вже знаєш, що в тобі є зародок цього розуміння прекрасного... .
На цей час, коли писанкарство процвітає, коли за підтримки багатьох людей, товариства "Прозерок", ініціатора і засновника Ю.М. Бурко(того самого наставника і учителя), створена світлиця ім. Тараса Городецького.
Плідно працюючи у студії, Юлія Миколаївна виховує дітей, не лише навчаючи писанкарства, а й даруючи любов і бачення краси у простому.. . А це зараз, дуже вартісно.