якщо намалював вже те, що ти хотів.
Інколи, так люди бруднять білу стелю,
сумішшю думок і слів.
Згадай, як птахом ти летів,
навіть, якщо тобі ламали крила.
І з-поміж безлічі світів,
вони ж не створені із бруду й пилу.
Не залишай по собі чай розлитий,
ці плями осідають всередині серця.
Ти ж бо знаєш, як це бути вбитим,
неначе, зараз щось в тобі вірветься.
©
Мартуська,це найкраще з твоїх творів!
ВідповістиВидалити