Нестереотипне.

Дотикаєшся поглядом його мереживних вій,
сповнена безмежних сподівань і надій.. .
Дотикаєшся його міцного зап`ястя,
і даєш собі відчути, що таке щастя.
Незнаєш з якого боку починається життя,
тут воно говорить про радість, а тут щось на подобі вовчого виття.
Іноді, не скажеш більше, ніж два слова,
а часом, взагалі зникає мова.
Виписуєш з серця усе, що наболіло,
усе, що втратилось, змарнілось, загнило.. .
Тут небо змінює горизонти,
накриваючи думки і гори.
Ззовні таке манірне, зморщене,
а всередині ліричне і зношене... .
Люди носять його у кишені,
а хтось у тому небі літає, і не шукає на планеті мішені.
©