коли достатньо буде тиші.
Ти завжди за собою тягнеш відлік -
хвилини, години, дні, тижні...
І ці твої дозрілі вишні
осідають насиченим кольором на губах.
Не носи у собі засіяний страх - викорінюй.
І змінюй на краще,
бо люди на світі не такі вже й пропащі.
Їм у вранішню каву потрібно додати любові,
щоб зігріти серце...
Вони ж бо без неї до нестями кволі,
ніби, обділені найціннішим.
І, коли вони почують звук співтактних, сердечних терцій -
зрозуміють, що є важливішим...
...Жити маріонеткою
чи дослухатись власного голосу тієї вразливої тиші?...
Немає коментарів:
Дописати коментар