де стигнуть слова, тамуючи подих.
Де я знайду знову слід твій?
Тут же ж всюди люди ходять...
Залиш мені осінь
на аркушах паперу в нотатнику,
де ніколи ніхто не загляне.
На твоїй кухні знову вода закипить у чайнику,
і гортензія помалу зів'яне.
Залиш мені цю єдину осінь,
коли я воскресала сонцем на небі.
Ти не віддавай її нікому, заплети у мої довгі коси,
а я подарую тобі частинку при найменшій твоїй потребі.
Залиш мені...нашу осінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар