Скільки до нього летіти?
Скільки потрібно пережити?
Плакати і тремтіти.. .
Не край своє серце на частини,
воно малює по ночах акварельні картини.
Сутулить спину, як перехожий,
і прощає біль нанесений кожним.
Де ж твоє глибоке небо?
У якому можна втонути, і відчути, як тепло.
Де ж ти ховаєш свої осілі слова?
Ти кричав, що щасливий..
А далі? Вітер зніс тобі крила?
Де ж твої яскраві вогники у очах?
Щастя - не пісок, який сипеться крізь пальці,
якщо його вміють в собі берегти.
Воно не тканина на пяльцях,
яку можна зусібіч тягнути.
Збираєш докінця спокій в очах,
він в тобі танув і розливався.
Виписуєш свої почуття у кількох томах,
а у них, хтось, ніби, сховався.
Немає коментарів:
Дописати коментар