Коли мрії надають польоту.

Це нестерпне відчуття дедалі частіше всотує тебе у буденність викидаючи з мрій, та ще й кричить : "Навіть не смій туди потикатись!"... .
Залишайся завжди вірним собі. Навіть, якщо все йтиме проти тебе..
Можна зневіритись, скласти руки( крила), кинути все до біса, а можна в останню мить підняти весь світ, літати і воскреснути тими ж мріями.
Так, важко порівнювати "мрії" і "реальність"... Ці речі несумісні. Їх поставиш поруч один біля одного, і може знищитись світ. Твій незалежний світ. І тоді, відчуватимеш себе пустою бляшанкою,каменем біля дороги, або ж, взагалі себе не відчуватимеш.
Не загортай себе у стислий рулон старого і зморщеного паперу... Ти цілковито живий і ненаситний питаннями, на які нестерпно хочеться віднайти відповідь.
Коли ми стаємо приреченими, зв`язаними, закинутими у темницю - ми дозволяємо себе вбити. Вбити все, що є у нас. Все, чим ми є і стали... Все, чого досягли і створили.

 Ти - маленький всесвіт, з мільярдами зірок, кількома планетами і безліччю вибухових комет. Ти - це світ. Що б не говорили, чим би тебе не знесилювали і як би не намагались зробити кволим... Твій всесвіт є твоїм світом, у якому все таке космічне, але й водночас знайоме і земне.

Ти той, хто здатний будувати, літати і мріяти. Ти - вільний.
І тут варто починати зі звершень. Головне, почати і йти вгору впевнено...