серце битиметься гучно, мов церковні дзвони.
Кожен нестиме в очах свою правду,
і в мовчанні ми просто не будемо готові
бодай щось сказати, бодай якось перервати погляд.
Тепер, коли ти заплющиш очі,
думки вриватимуться на поріг твого дому,
руйнуватимуть спокій,
ніч торкнеться обличчя крижаним холодом
і її тепло на твоїй душі залишиться лише ламким спогадом.
Вогні вечірнього міста
більше не промовлятимуть тишею або ж голосом.
Очікування любові, - ось що зараз пробиватиметься наззовні
твоєї самоти.
Осінь змінює свій гарячий колір на попелястий, сухий.
Зараз мені, мабуть, найголовніше не залишитись зношеним і пустим.
Немає коментарів:
Дописати коментар