імпульсом думок торкаюся твого зап'ястя.
Хай цей мовчазний дотик скаже більше
того, що буде розголошене вустами.
Всередині дає про себе знати травма,
залита ромашковим чаєм і м'ятою, щоб заспокоїти.
Мій сум за тобою невиліковний,
але тобі як і раніше вдається його,
наче спрагу, втамовувати.
Здається, я готова чекати одного лише моменту цілу вічність,
аби знову триматись твоєї руки,
аби знову моє серце вистрибувало з грудей.
Господи, мені б лише знати, що ти прийдеш,
мені б лише знати, що залишишся назавжди.
Немає коментарів:
Дописати коментар