Touch.

В моєму серці вже не має вітру,
я відчуваю осінь. Я відчуваю тебе.
Щоправда, трапляється сум і теплі зливи,
які стирають всередині щем.

У самісіньку душу проникає медовим променем
твій невеличкий жест,
ти тільки торкнись моїх думок та ідей,
і я знову стану світлішою, яснішою,
серед моїх планів більше не матимуть місця зайві слова
та вимушеність виконання чужих ролей.

Я вмію у тиші, я вмію мовчки
говорити про те, що б'ється почуттям у грудях.
Лиш би ти слухав, лиш би ти чув.
І коли знову з'явиться обважнілий сум, - я згадаю тебе.
Бо ти - мій найважливіший привід посміхнутися.