і знаєш, це в трильйон раз краще, ніж твої сухі слова.
Цікаво, скільки вистачить ще сили,
щоб ледь не щодня
посилати в космос цілу тонну мрій і стільки ж сподівань?
З часом таки набридає цей вантаж пустих зусиль,
у цьому світі вартісно цінують дії,
а не лиш відносно вигідну взаємодію
паперу, ручки і прожитого моменту,
який, мов втомлений і зношений хамелеон,
відтворює хоча б якісь перипетії для ознак життя.
...Час дає можливість зрозуміти :
те, чим ми хворіємо - не епідемія, не карма,
це не наслідок буття.
Лише людське бажання чимось/кимось жити
так самовіддано, без вороття.
Немає коментарів:
Дописати коментар