понеділок, 1 грудня 2014 р.

За рамками. І холодними ранками.

Я зовсім не можу мовчати,
мені необхідно говорити.
Я зовсім не можу пручатись,
але й, іноді, немає сили.

Мені потрібно бути вільним,
як той птах у небі...
Люди ходять по Землі повільно,
але так, ніби, треба...

Я зовсім не можу мовчати,
слова ж бо, вириваються наззовні.
Їх не потрібно у кишеню ховати,
вони, подекуди, відчуттями граційно наповнені.

Не мовчи і ти.
Говори.
Часом, важливо просто помовчати,
а часом, можна й кричати.
Світ створений, щоб побачити і пізнати,
а люди створені, щоб любити і відчувати.

Немає коментарів:

Дописати коментар