твоє серце вкриватиметься мікропорізами.
І коли здасться, що Господь не чує твої моління, -
ти відчуєш, що твої крила тобою ж обрізані.
Ти житимеш на останньому подиху слова,
на останній любові і крику душі.
І виділиш, що ця твоя любов зовсім раптова.
Ти, вкотре, прив'язана до людей, які тобі зовсім чужі.
Ти напишеш останній рядок своєї прози життя,
і поглянеш за плечі.
Тоді зрозумієш, ти носила у собі сміття,
і не зуміла зберегти важливі речі.
...Ось-ось вже годинник зупиниться рівно опівночі,
невже, ти залишиш усе так як і є?
Іноді, відчуваєш - у тебе немає ближчих,
у тебе є лише ти одна, що по той бік серця мертвіє.
Немає коментарів:
Дописати коментар