яскраво-червоною лінією екватора.
Мовляв :
"У тебе тепер інші координати, інший часовий пояс.
І... Врешті решт, досить пасти задніх.
Зараз або ніколи".
Це ніби останній акорд тремтячого голосу
із тонни нав'язливих слів.
Сьогодні я ще можу бути слабкою і втомленою,
з літрами солоних морських хвиль
розлитих на лиці
не навмисне.
Там, усередині щось нестерпно тисне,
виривається наззовні.
У цьому мовчанні багато змісту,
і моє самотнє місто
залишається
с а м о т н і м ,
як і я.
Холодним.
Немає коментарів:
Дописати коментар