й допоки уста розітруть слова в порох,
я буду.
Буду тут тихо поряд.
Коли світло в будинках згасне,
коли небо торкнеться твоїх скронь рукою...
На зігрітих сонцем дахах
я буду з тобою.
Телефонні дроти,
кілометри зношених доріг...
Мені бракує тебе
завжди.
Навіть, якщо ти біля сидиш.
Бо прийде час
і тобі доведеться йти...
Але ти мені теж залиш.
Можливість
бути
з
тобою,
хоча б в думках,
назавжди.
Немає коментарів:
Дописати коментар