Саме в такі моменти найбільш розумієш
як сильно можна любити.
Не слідкуй за часом, не витинай поглядом вікна,
не млій
за тим, що час мине і все це розсіється вітром.
Якщо ця любов - міцний граніт,
то ніщо не завадить їй жити,
ніщо не змусить розчинитись в повітрі.
Ти лише стань світлом
серед сліпої темряви,
будь для нього рідним, теплим світом,
який не зникне, коли падатимуть комети,
і руйнуватимуть ізсередини
його.
Таки життя - невтомний вірш-паліндром,
здається, знаєш куди бігти,
куди далі ставити свій шах або ж мат.
А насправді, кожен крок має власний код.
І усе, що навколо - невичерпна гра,
яка не терпить розрад, безглуздих втрат
і вкарбованих не людей, не моментів,
а дат.
Немає коментарів:
Дописати коментар