загорнута в тверду палітурку сором'язливості.
До кінчиків пальців серце зводить дещо іронічний епілог.
Зізнайся, тобі знову бракне сміливості,
щоб торкнутись до неї.
Бодай, до її руки.
А поки,
пиши з неї картини,
цілуй очима і запрошуй до ресторану.
Можливо таки колись наважишся, і зустрінеш її словами
про те, що відчуваєш.
Лише не згадуй минулі рани.
Нехай це залишиться позаду і спокійно мине.
Ти, головне, нічого не обіцяй, не зарікайся,
читай пошепки її думки.
У сумлінному мовчанні зайві гучні фрази,
особливо, якщо є кому мовчати, і з ким.
Немає коментарів:
Дописати коментар