моя маленька пташко.
Серцю необхідний своєрідний догляд,
особливо в моменти, коли важко.
Моя тендітна пташко, душа виливається наззовні,
і я з простягнутими руками біжу до тебе в обійми.
Бодай вони не на вагу золота,
але такі самовіддані, вірні...
Між нами великі відстані,
без правдивої єдиної істини,
яка б розривала ці кордони
на перетині сил жити далі і зведених судом.
Усе таке невідоме, навіть дещо чуже.
Тут намарно ховатись від втоми,
де кожен зустрічний перехожий ладен залізти тобі всередину.
Або ж бути до жаху байдужим, твердим.
Бути ніким.
Немає коментарів:
Дописати коментар