яка вартість тих днів без тебе,
бачу неозброєним оком,
як сумує разом зі мною небо...
Як хвилюється місто,
як важко дихають сходжені нами вулиці.
Знаєш, я пам'ятаю усе до найменших дрібниць,
але ненавиджу коли мені серце від болю щемить,
і стискається так, ніби ще мить,
і воно лусне.
Кістки від холоду хруснуть.
Тут, насправді, без тебе
до нестерпності віє холодом,
проносяться шкірою табуни мурах.
...Я подекуди відчуваю нав'язливий страх,
виникають сотні безглуздих питань,
які з часом все-таки виїдають людину зсередини.
Іноді початок стає завершенням,
а завершення - стартом.
Тут важливо зрозуміти для себе
чи варто...
Головне, не починати життя із "завтра".
Немає коментарів:
Дописати коментар