до чого ж знецінились слова...
Ти пам'ятаєш як нам бракувало сили,
як ми її просили в Бога?
Бо це була єдина змога
залишитись істинно живими.
Такими, якими раніше не були.
Можливо, ми просто забули,
що небо має на нас інші плани?
Знаєш, колись все ж таки загояться рани,
загояться люди, які нещодавно боліли.
І на цих забутих саднах
зацвітуть тендітні квіти.
Немає коментарів:
Дописати коментар