Іноді, не знаєш з якого боку почати,
де startувати, а де поставити карколомний finish.
Чомусь щораз болючіше падаєш
і люди не стають іншими.
Такими як раніше - легкими.
Іноді, від слів зводять судоми,
німіють руки, втрачаєш голос.
Мабуть, ти ще досі не зрозумів -
вистоїть той, хто не піддається втомі,
хто зуміє виразити сміливість вголос.
Та дедалі частіше пронизуєш крізь себе цілий світ,
і вже неважливо які тут закони.
Одному всередині нестерпно болить,
а в іншого погляд надто холодний.
Надто безодній, щоб бути легким.
Немає коментарів:
Дописати коментар