десь посередині неба.
Ще всього декілька кроків,
і слова ввіп'ються в самісінькі ребра.
І ці весняні уквітчані дерева,
неначе, затяті поети
малюватимуть в уяві силуети.
Я ж тоді прокинусь тепла й жива,
неначе заново народилась,
бо та зелена свіжа трава -
м'яка,
мов постіль.
Знайди собі спокій,
десь посередині двох сердець.
Я люблю тебе, мабуть, досі.
Кінець.
Немає коментарів:
Дописати коментар