все те, до чого ненароком звикла.
Залишаю по собі самотнє місто
і вулиці, що так несамовито любила.
Тепер ними ходитимуть інші люди,
вкладатимуть своє - інше тепло.
І зовсім швидко забудуть
себе і все, що з ними було.
Все те, що їх тримало,
незважаючи ні на що.
Невже любові у світі надто багато,
що дехто вважає її за "ніщо"?
...Тому, птахи відлітають у небо і відпускають
всіх тих, до кого ненароком звикли.
Пізніше їх однаково згадають
тоді, коли вони вже зникнуть...
Немає коментарів:
Дописати коментар