нічого більше.
Вони залишають думки на віях
і йдуть до інших.
Всі ми нахабно грішні,
кидаємо слова на вітер.
А в звуках тих затвердлих літер
хтось, ніби совість витер
і забув написати.
Мабуть, досить свій погляд ховати
у небо, де море білої вати,
де можна ночами у зорях спати...
Знаєш, мріяти надзвичайно важко -
це, ніби маленька пташка,
яка ще не вміє літати,
але прагне висот,
прагне злітати.
Немає коментарів:
Дописати коментар