Молитва.

Ти все як і раніше змушуєш моє серце посміхатись,
я більше не вдихаю дим, який сіє в мені осад.
Так добре. Так краще любити і просто наосліп
торкатися нитки,
що зв'язує тебе й мене.
Пробач, що так довго довелося чекати
допоки емоції стихнуть і залишуться лиш відчуття.

Знаєш, насправді увесь цей час думки сплітались клубками
в моїй голові,
без тебе доводилось більше виживати та менше жити.
Я так обожнюю, коли ти залишаєш на моїй душі свій
терпкий, найрідніший слід.
Це саме той момент, коли земля йде з-під ніг
і усе підкоряється небу.
Господи,
дозволь аби ця любов розливалась між "нами", за рамками пера і паперу.