я прагну бачити як воно б'ється,
я прагну відчути чим переймається
і від чого болить.
Знаєш, мені все частіше кортить
дивитись тобі у вічі,
бо уста - німі, коли всередині, значно глибше
солоні хвилі обмивають поранені крила,
а це значно сильніше тиші.
Чому, будучи так близько,
ми розливаємо душі по різних склянках?,
Все більше і більше ставимо крапок без жодних на те правил,
бо ж так розставлені рамки,
бо ж ми власнОруч одягаєм кайдани.
І у висновку всіх суперечень, кожен мовчки ковтне
жменю чийогось байдужого льоду.
Але любов - це подвиг, на який не кожен піде,
тим паче, якщо не відразу пообіцяють винагороду.
Немає коментарів:
Дописати коментар