створити ілюзію щастя
і дихати димом вечірніх історій про те,
що щастя це було підступно крихким.
Знову ж навмисне чи то випадково, за покликом серця
відкриваєш долоні, заплющуєш очі,
забороняючи собі бути надто цинічним, різким,
хоча варто би було.
Натомість із цілковитою жменею спокою
чекаєш коли погасне червоне
і можна буде далі йти
без зайвого щему у грудях і болю.
Знаєш, коли життя дає ляпаса по одній щоці, -
не обов'язково підставляти другу.
Адже ніколи не знаєш як сильно в'їсться той карколомний слід,
коли у тобі існує дві сторони медалі -
віддано любити і не зуміти цю любов прийняти.
Немає коментарів:
Дописати коментар