субота, 11 червня 2016 р.

Ні(-чия).

Знову відчиняєш комірку власної душі,
там давно вже холодно і пусто.
Пнешся зі шкіри, з усіх сил стараєшся поставити помітну крапку
на тому, що Б У Л О.

Можливо, ти все-таки станеш тим ідеалом, до якого рвешся 
і досягнеш всього, чого так хотів.
Проте, на самоті назавжди залишаються 
ті відчуття, від яких втекти так і не зміг.

Не запитуй у себе :"як жити далі?", не руйнуй свого серця,
не вбивай думками душу, якій дістався найдужчий удар.
Найчастіше ми повинні робити не те, чого хочемо, а те, що змушені,
навіть, якщо через це втрачаємо не тільки частинку себе, а й ціле життя.

Немає коментарів:

Дописати коментар