Час зітре усе до дирки.
Коли відчуваєш болем своє серце -
відпускаєш мрії у відчинену, пошарпану кватирку.
Згодом відстань таки гляне тобі в очі,
й просякне поглядом усе твоє нутро.
Не буде так, як ти захочеш,
і знову сотні, тисячі разів зламаєш своє втомлене крило.
Повір, усе мине...проте, нічого не вернеться.
І не залишиться найменша крихта часу на столі.
Досить вже весні оцих депресій.
Чомусь до щастя залишаються ще декілька століть.
Немає коментарів:
Дописати коментар