Все буде.

Знаєш, а це місто ніколи раніше не палало любов'ю,
і очі подорожніх як завжди - сухі і зациклені.
А я замість зеленого чаю у порцеляновій чашці, жила тобою.
Ніби схиблена...
Така теж, своєрідно зациклена.

Єдине, чим відрізнялась від натовпу -
це нестримним бажанням звідси втекти.
Якнайдалі.
Від звиклої самоти до своєї мети.
Навіть, якщо мої плани надто раптові й зухвалі.

Часом потрібно почати жити з нуля -
з перонів, вокзалів, валіз і клунків.
Розумієш, життя не дарує цілунків
тим, хто йому не віддасться.
Але залишить знак на твоєму зап'ясті :
"Я прийду неодмінно, коли ти повіриш.
P.S. Твоє Щастя."