маленькими кроками до моєї душі,
торкаючись своїми думками моїх доволі наївних власних надій.
Я чомусь щаслива цим крихітним спробам бути ближче,
хоча вже давно не плекаю жодних щонайменших надій.
Просто прагну летіти вище.
Додай-но трішки більше тиші
у цю сумлінну розмову,
розділові знаки в якій не відіграють жодної ролі.
Лише ми тут, чергові заручники долі,
зустрілися на перехресті поглядів і відчуттів
знову.
Здається, я вкотре повірила кожному слову,
якими ти пошепки стелиш в мені сподівання.
Знаєш, іноді так мало однієї розмови,
щоб зробити когось щасливим,
проте її, мабуть, цілком достатньо,
аби запалити вогником в очах нову,
почавши її незавершеним півсловом.
Немає коментарів:
Дописати коментар