Мабуть, все так і мало бути.

Запам'ятай, моя рідна, цей крихкий, неповторний момент,
коли не потрібно заповнювати тишу порожніми словами,
вичерпаних з власної душі.
Ти здатна про все сказати відчуттями,
торкаючись своїм тендітним поглядом
моїх втомлених знесилених повік.

Знаєш як важко, коли хтось на серці
обважнілим спогадом ліг,
коли суб'єктивність мрій і надій вже немає жодних пріоритетів.
Бути для тебе всім, мабуть,
найбільше чого я коли-небудь хотів.

...Цієї зими я почав блукати боротьбою
із компромісами щастя,
тиша огорнула мене і я вже не тут.
Я у собі.
Ти просто будь завжди поряд, якщо тобі вдасться,
і ми разом запалимо тисячі помаранчевих теплих вогнів.