Тінь на місяці...

Тисни на клавіші цих чорно-білих манерних життєвих історій,
розкидуй навколо себе аркуші пережитих знищених
обважнілими словами нот.
Ти вже не той
хлопчик на березі холодного солоного моря,
який читає душу не ззовні, а її зворот.

Заглибся у серце цих досі не чутих мелодій,
відчуй як втрачається вимір ненаситного часу.
Бачиш, на синьому-синьому небі горять мріями зорі,
розкидані випадковими фразами
твоїх лише загально припущених власних теорій.

Хто як не ти, хлопчик зі сторінок "Маленького принца",
зіграє так неповторно,
відчутно,
розчиняючись спокоєм у мелодії тиші.
Знаєш, а воно живе у тобі й досі, це море,
яке пише чорним по білому
свої надзвичайно особисті вірші.