Залишитися би у тобі назавжди, битися серцем у грудях,
римувати слова на пустих, ще не заспаних стелях,
і просто
у тобі бути...
Старайся ніколи не малювати навіть найтонших чорних ліній
на власних акварельних мріях,
не ховай відчуття у сувій цинічних переконань,
бо ж таки у цьому життєвому театрі тіней
ми завжди мали і маємо значно більше переваг,
аніж хто-небудь інший.
Ти ж бо на моєму серці червоними нитками слід свій вишив,
аби пам'ятала.
Твій найрідніший, затишний погляд
розпалює в мені тисячі відчуттів характерні відчуттям любові,
і саме у твоїх обіймах я знаю,
що зовсім неважливо те, що руйнує наззовні й довкола.
Важливо те, що ти тримаєш у своїх долонях,
і коли вкотре охолоне твоя внутрішня погода,
ти матимеш поряд з собою того,
хто, мовби в первісні часи із каменю добуде бодай вогник.
Немає коментарів:
Дописати коментар