коли на душі вже зима, а надворі ще осінь...
Як у руках тремтить
те, що не відпустив досі.
Ти, мабуть, один із тих, хто не зумів бути сміливим
і одного моменту сказав: "досить".
Досить бути таким наївним,
будувати несвідомі мрії, і безглуздо сподіватись на те,
що вони заслуговують на життя.
Мабуть, у кожного своя теорія щастя, своя на це міра.
Зрозумій, в сукупності різних моментів життя -
своє серцебиття.
...Знаєш це відчуття власних гидких сподівань,
які кидають хтиві погляди на майбутнє,
а у висновку - серце заходить у глухий кут.
Ти впевнений, що все так буде?...
Впевнений, що в останній момент ніхто не вдарить туди,
де найбільше болить?
Можливо колись, ти все ж забудеш усе, що турбує,
усе, що робить тебе
ніким.
Немає коментарів:
Дописати коментар